Жили собі грім та веселка. Та грали вони у одну гру. Та гра називалася «Вийди». Коли грім кінчався, зразу ж виходила веселка. Головне це було дуже швидко «вийти» .
Одного разу Веселка обурилася на Грома із-за того, що він дуже багато цасу провів на небі, і про неї зовсім забув. Вона вирішила не виходити після грома а- «спати». Грім на неї теж образився , бо йому ця гра подобалася, а Весела її перервала.
Поки ці «друзі» були у сварці , страдали діти. Бо деякі любили звук грому (як би це дивно не було) а деякі захоплювалися веселкою.
Грім через неділю вирішив перевірити стан людей. І.. побачив.... Усі сумували . Він вирішив негайно помиритися з Веселкою. Веселка його зрозуміла і пробачила.
Тепер все добре. Кінець.