У сім'ї Дворевських було двоє маленьких дітей - Мариша та Андрійко. Батьки були дуже суворими до дітей, їм не можна було виходити на вулицю та заводити друзів. Вони мали друзів лише у своїх фантазіях та мріях.
Одного разу батьки поїхали на декілька днів, залишивши їх наодинці у чьотирьох стінах. Діти вже якраз збиралися засинати, та вони почули як хтось до них заговорив:
- Я за вами вже довго слідкую, чому ви весь час такі сумні?
Діти дуже злякалися та заховалися під ковдри:
- Не треба ховатися від мене, я хороший, мене звати Шушрик! Давайте краще пограємо у хованки, я буду шукати!! Один, два, три...
Мариша та Андрійко нічого не сказавши, почали ховатися, та Шушрик їх все одно знайшов!
Так вони весь день та ніч гралися з Шушриком, доти доки не приїхала батьки дітей. Коли мати й тато Мариши та Андрійка побачили домовичка, вони зомліли... Але якою ж була несподівана реакція дітей, коли Евеліна Степанівна (мати) та Олег Генадійович (тато) обійняла Шушрика:
-Як ми тебе з Олегом довго не бачили!! - промовила мати Мариши та Андрійка, - Діти, знайомтеся, це наш давній і єдиний друг Шушрик, коли ми з вашим татом були маленькими, ми дуже часто з ним гуляли та веселилися, але потім нам заборонили спілкуватися наші батьки...
Ось так у Мариши та її сім'ї з'явився новий друг - домовичок Шушрик.