Сміх вчить нас жити без печалі. У кожного свої асоціації на це слово. Для деяких це прояв радості, щастя, для когось сміх - це прояв неповаги, а для когось - страх. Для мене ж - це прояв емоція, яка проявляє почуття різного роду, будь то і щастя, і страх, і розпач, і неповагу. Але якже сміх може навчити жити без печалі? На це питання немає однозначної відповіді. Так я згоден, що сміх відводить печаль в сторону, але він повинен бути саме тієї консистенції, якої вимагає душа тієї чи іншої людини, адже простий жарт не завжди може позбавити від суму.
Це ще залежить і від стану людини по життю. Для мене джерелом сміху є мої рідні люди, улюблені жартівливі передачі, випадкові смішні ситуації. Ці речі завжди можуть підняти мені настрій і вивести зі стану печалі. "Сміх - це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя", - писав Гюго. І я з ним згоден, хоч і частково. Так як атрибут посмішки на обличчі не завжди є ознакою того, що людина щаслива і позбавлений печалей. Адже людина актор по життю. Лише щирий сміх може навчити людину жити без печалей. Тому що не одній свідомій людині не хочеться засмучуватися, йому більше подобається сміятися і веселитися. А в основному ознакою щастя є сміх і посмішка, або зовнішня, або душевна. Адже ніде не сказано, що сміх - це тільки зовнішній елемент. Як сказав Моріс Шаплен: "Сміх знезажаравульний засіб".
Таким чином, якщо будуть щасливі люди, вони будуть сміятися і радіти всією душею, то так можна навчитися жити без печалі і турбот.