-Привіт, Петро!
-Доброго дня, Олександре Петровичу!
-Як життя молоде? Сподіваюся, добре?
-На щастя, усе добре. А як у вас? Здається, ви якось казали, що хочете поїхати у Крим. Може візьмете мене з собою?
-Я б взяв, але, по-перше, ти маєш спитати батьків. На мою думку, це необхідно. Тим більш це достатньо далеко та недешево. Ти згоден? Чого доброго, станеться ще щось.
-Але ж я вже достатньо дорослий і можу сам вирішувати. Між іншим, гроші в мене є свої, подаровані на День Народження.
-Петрику, я усе розумію, але ти повинен зрозуміти мене також, іншими словами, увійди в моє положення.
-Бачу, іншого вихіду немає. Сьогодні ввечері спитаю мати.
-Без сумніву, це правильне рішення. Ти гарний хлопець, гарно вчишся, відповідальний, без сумніву, тобі дозволять.
-Будемо сподіватись! Олександре Петровичу, ви колись раніше бували в Криму?
-Так, звичайно! Я тоді був десь твого віку.
-Кажуть, там дуже гарно і можна гарно провести час.
-Безперечно, це правда. Але краще, коли ти сам впевнишся в цьому.
-Гадаю, ви праві. Ну добре, я вже ,мабуть, піду.
-Бувай здоров, Петрику!
-Бувайте здорові, Олександре Петровичу!
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/500357#readmore