1.Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.
2.З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.
Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда.
3.Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.
4.Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.