Жили в країні Морфології два сусіди: Дієслово та Прислівник. Добре вони жили, дружно, сім'ями товаришували.
І була у Дієслова красуня донька, а у Прислівника – син богатир. І от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися. Народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. А від матері – вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники).
Довго думали батьки над іменем для свого нащадка. Мати підкреслювала, що її син – особлива форма дієслова, але й Прислівник заявляв про свої права. І врешті-решт вирішили вони назвати сина Дієприслівником.