Твір ** тему «опис мого лісу»

0 голосов
57 просмотров

Твір на тему «опис мого лісу»


Українська мова (25 баллов) | 57 просмотров
Дано ответов: 2
0 голосов

Ліс - це цілий світ, наповнений життям. Мешканці лісу не завжди показуються на очі гостям. Ховаються в норах лисиці, за кущами таяться зайчики-боягузи. Але якщо довго гуляти лісом навесні, влітку або ранньої осені, то обов'язково помітиш, як вирує життя під кронами дерев.

Якщо прийти до лісу вранці, між стовбурами дерев ще стоїть білястий туман. Трава мокра від роси, а дерева струшують на подорожнього цілий дощ. У гущавині лісу темно. Але ось сонце пробивається крізь листячко й осяює лісовий світ. Пташки радісно вітають сонечко - адже тепер їм не загрожує хижа нічна сова!

Птахи починають свій звичайний денний щебет та спів. Стрибають по гілках безтурботні маленькі синички та чижики. Характерно «поскрипує» у своєму гнізді хазяйновитий шпак. Стукає по кленовому стовбуру дятел у червоній шапочці. Цей трудяга витягує з-під кори шкідливих для дерев комах. Десь у гущавині співає іволга - немовби ніжні звуки флейти розливаються навкруги.

Хитра руда лисиця ховається в нору, почувши кроки людини, яка гуляє лісом. Йдеш собі та присядеш на галявинці на стовбур старої берези. І спостерігаєш, що відбувається навколо. Ось дуб упустив свій листочок з недостиглим жолудем. Ось мураха повзе ясеневим листом, несе додому розчавлену ягоду суниці. Дика бджола дзижчить над галявинкою. Значить, десь поблизу, в старому дуплі, її дім.

І раптом помічаєш на галявинці за кущем глоду зайця-русака. Тихо-тихо причаївся маленький заєць, навіть вушка прижав. Думає, що його не видно, так добре він зливається зі світло-коричневими гілками. Встаєш і навшпиньки крокуєш до звірка. Але його вже слід пропав, тільки гілки трохи хитаються. А чи був зайчик? Чи, може, примарився?

(592 баллов)
0 голосов

Улітку я завітав до дідуся, який живе в селі на Київщині.

Дідова хата розташована на кінці села, біля самого лісу. Навіть на городі росте декілька невеличких смерек.

Дід заборонив мені ходити в ліс без дорослих, але якась невідома сила тягнула мене туди. Мені дуже подобалась невеличка галявина, де росли берези та вільхи. Сідав під високим дубом та слухав пташині співи. Мої улюблені дерева — це берези. Я можу милуватися хоч цілий день на їх білі стовбури та гілляки. Білі дерева та зелене листя — це незабутнє видовище.

Літо закінчилось. З великим сумом я покинув це мальовниче місце. Коли ще я потраплю сюди, коли знов побачу ліс, а в ньому — свої улюблені берези?


(108 баллов)