Найрідніша людина для мене, як і для кожної дитини - мама. Вона дала мені життя, і за це я їй дуже вдячна. З самого дитинства матуся оточує мене ласкою, ніжністю, теплом і любов'ю, материнською любов'ю, яка не має порівняння і аналогів в сучасному світі. Вона завжди відчуває, коли мені важко або у мене виникають якісь проблеми в школі, зі здоров'ям або просто в спілкуванні з друзями. Тільки рідна людина в маминому обличчі здатна мене вислухати, дати мудру і слушну пораду, посварити за неправильний або необдуманий вчинок, не вимагаючи нічого натомість. Звичайно, не завжди її моралі і слова мені по духу, але вони допомагають вибратися зі складних ситуацій, в які я потрапляю по своїй дурості і недосвідченості.
Як і в кожних сімейних взаєминах батьків зі своїми дітьми, у мене з мамою виникають конфлікти, які абсолютно безпричинні. Ми іноді лаємося, я старанно доводжу свою правоту, а вона мене переконує в протилежному. У такі моменти матуся проявляє свою стриманість, намагається заспокоїти мій юнацький запал, за це їй окреме «Спасибі!» І низький уклін.
Крім лайки і повсякденних турбот у нас ще є маса приємних моментів - спільні вихідні та святкові дні. Ми проводимо їх удвох, коли мама не йде на роботу, а я вільна від занять і спортивних секцій.Цілий день відпочиваємо на природі, в розважальному центрі або ж просто не виходячи з квартири. Мама намагається поділитися зі мною своїм своїми життєвими історіями та досвідом, кулінарними навичками, тонкощами домашнього рукоділля, які мені обов'язково знадобляться в майбутньому. Завдяки її старанням я навчилася в'язати, трохи шити і вишивати. Хоча нам вдається побути разом не так часто (вона дуже багато працює), але завжди цей час проходить дуже весело, завзято і цікаво. Мої однокласниці іноді навіть заздрять такому тісному спілкуванню, я можу поділитися з мамою навіть найпотаємнішими таємницями, вона для мене - найкращий друг, який ніколи не зрадить, не образить і завжди буде поруч зі мною в біді або в радості. Я дуже щаслива, що в мене є такий близька людина!