Повертаючись з охоти, я йшов по аллеях саду, а собака бiг спереду мене. Раптом пес зменшив кроки й почав крастися, неначе почув перед собою дичину. Попереду сидiв молодий горобець. Вiн випав iз гнiзда, тому що вiтер сильно качав березу. Собака повiльно наближався до пташеняти. Ще мить - i вiн би опинився у пащi. Раптом старий горобець камнем впав поряд пташеняти. Собака у подивi вiдскочив. Яким же величезним чудовиськом повинен бути здаватися пес цьому горобцю. I все ж таки вiн не мiг усидiти на своїй безпечнiй гiлцi...