МОжет это поможет.....................................
Під березневими туманними зорями, коли прокидається вода і пролісок сумовито-замріяним оком дивиться на іще імлисту землю, народився великий поет України, великий співець слов’янського світу Максим Рильський.
З дитячих років його рука потягнулася до письма, душа — до краси. А серце — до людини. І цей початок став отим продовженням, що не має кінця-краю ні в п’ятдесят, ні в сімдесят, ні у сімсот років, як немає краю і наколихане вітром зерно, і довершений сонцем погляд творця, і велич людського духу.
З романівських полів, з романівських лук і осель прийшли в його поезію ранні роси і гіркі сльози, і заблищали вони на віях матерів і дітей і на вершинах світової поезії.
Усе для людини і завжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю й сніг, крізь усе своє життя, проніс, як Людина з великої літери, як рицар краси і добра. Пригадую його слова: «Коли ти маєш учинити щось погане, сім раз подумай — і не вчини, а добро роби не думаючи!»
Закоханий у людину, у працю, у творчість, народжений для прекрасного, він усюди ніс це прекрасне і чиюсь радість, і чиєсь весілля зустрічав як своє. Але й чиєсь лихо він теж стрічав, як своє, і боровся з ним, не шкодуючи свого часу і здоров’я. ..................................................................
Слово Рильського ми давно вже звемо чародійним, бо воно справді чародійне. Як оте степове джерело, що силу бере з глибин, а красу з вечірніх і ранкових зірок...