«Вітька + Галя, або
Повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається
«Дуель», друга — «Голуба куниця». За жанром кожна з них — це оповідання,
тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого
проміжку часу, діє невелика кількість героїв. Тому слово «повість» у
заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як
визначення жанру твору.
У розділі «Дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. Події
починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25
липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. Автор
починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний
герой Вітька Горобець битиметься на дуелі. З ким? Чому? Навіщо у XX ст.
з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? Ці та інші питання
відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей.
І поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад
стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. І тільки після того, як вони
з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових
«розривів».
Композиція:
експозиція — розповідь про дружбу в дитинстві Віті з Галею та їхні
пригоди;
зав’язка — Вігя зізнається своєму другу Федькові у закоханості до
Галі Козачок. Для нього самого це почуття стало несподіваним. Друзі
вирішують, що Вітя має освідчитись дівчині у своїх почуттях.
розвиток дії— друзі складають, а Вітя виконує серенаду для Галі;
хлопці посилають свій «шедевр» — серенаду — до редакції районної газети з
проханням надрукувати; хочуть роздобути в бабці зілля, яким причарують
дівчину; Вітя йде на перше побачення та здійснює заради коханої «трудові
подвиги»; утворюється «любовний трикутник», що наближає розвиток дії до
кульмінації;
кульмінація відкриває всі таємниці та відповідає на запитання, які
виникли в читача на початку твору, — дуель, арешт Віті, зізнання Петра
Білого, що він не кохає Галі;
розв’язка у творі несподівана — Галя при всіх виявляє свої почуття
до Віті й робить його щасливим.
У творі автор майстерно використовує позасюжетні елементи як додаткові
засоби впливу на читача (інтригуючий заголовок, епіграф, авторські
відступи, портрети героїв, лист із редакції тощо).
Переповідає історію кохання у творі оповідач. Складається враження, що
це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому
хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити Віті чи застерегти
його від хибних кроків. Оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до
своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.