найти все дієслова пожалуйста
Раніше Володя думав, що тільки увечері, коли все довколишнє набирає нереальних, фантастичних обрисів, гарно їздити. Тоді здається, що то не дерева, а казкові волохаті велетні застигли на одній нозі, що то не знайома до останньої грудочки вулиця, а зовсім невідома дорога у далекому дивному краї. Зникли безслідно колії та вибої, зарості жалкої кропиви по канавах. І по тій таємничій дорозі велосипед не котився, а летів прудким невтомним птахом…
Тепер же Володя зрозумів, що існує ще й ранкова дорога.
Вечірня дорога таємнича, а ранішня – росяна. Маленька, як макове зерно, й велика, мов горошина, роса сяяла, переливалася тисячами мінливих вогнів, капала холодним сріблом за розгарячений комір, смачно хрумтіла під шинами, змиваючи з них куряву. А в краплинах, що звисали на листі, коливався мініатюрний весь світ, такий малесенький, що в ньому їхній чималий хлоп’ячий гурт мріяв невиразною крапочкою.
Десь страшенно далеко попереду назустріч їм котилося широким шляхом червоне, мов загорнене в червону хустку,...
сонце.
А ще жайворонки розриваються, коники розсюрчалися. Скільки їх – тисячі, мільйони, мільярди? Хлопці їдуть та їдуть, а вони все сюрчать, сюрчать, сюрчать…