За прадавніми лісами, за високими горами жив народ волелюбний. Захищали той край його сини — Хоробрі з Найхоробріших. На священній Горі росло невмируще чудо-дерево Мова.Коли народжувалася дитина, батьки зривали з чудо-дерева листочок і прикладали до уст немовляти. І дитя вбирало з того священного листочка силу волелюбного народу, починало говорити мовою своїх предків.Та ось над волелюбним народом нависла небезпека. Хоробрі з Найхоробріших на чолі з отаманом Світозаром поклялися боронити свою землю. І перемогли військо Нелюда.Тоді цар Нелюд вирішив хитрощами підкорити волелюбний народ. Знайшовся зрадник — Попихач. Він підказав цареві, що сила волелюбних у чудо-дереві, що треба знищити Мову.Та хоч як палили чудо-дерево панські слуги, воно стояло. Тоді посадили скрізь пагінці чужих дерев — від царя Нелюда.Ті почали глушити чудо-дерево Мову. І деякі люди забували свою мову, переходили на чужу. Народ стогнав у неволі.Але піднявся на боротьбу син Світозара і разом із витязями визволив свій народ з-під влади Нелюда.