Написати твір обсягом 2 сторінки зошита ** тему:“пісенна творчість Андрія Малишка”

Question

Написати твір обсягом 2 сторінки зошита на тему:“пісенна творчість Андрія Малишка”

Answer 1

Багатьом віршам видатного українського поета Андрія Самійловича Малишка судилася щаслива доля: вони житимуть вічно, бо стали народними піснями.

Андрій Самійлович зростав із піснею, яку чув із маминих уст, на вулиці в рідному селі. І сам любив співати, змінюючи в піснях кінцівки, щоб всі вони були щасливими.

А першу власну пісню до кінофільму Олександра Довженка "Щорс" написав Малишко в тридцять шостому році, коли він був ще молодим літератором. Тоді прийшов до нього Довженко і сказав: "Мені потрібна пісня до фільму. Для Богунського полку. Пісня щорсовців, що йдуть у бій перемагати ворога. Це має бути героїчна пісня". Тричі змінював Малишко слова і врешті догодив Довженку, який любив молодого поета й іноді говорив: "Якби я не був самим собою, то хотів би бути тобою, Андрію".

Наприкінці сорокових років поет познайомився з композиторами Майборода-ми — Платоном та його братом Георгієм. А згодом товаришування поета й композиторів перейшло в справжнє побратимство на все життя.

Більшість пісень створюють композитори на вірші, а Малишко часто писав слова до вже написаної музики. Так була написана пісня "Ми підем, де трави похилі".

Але Малишко не тільки писав вірші до пісень, а й сам складав музику до віршів. Так під час війни народилися пісні "Хусточка червона", "Голубе мій, голубе", "Як на дальнім небосхилі", які облетіли всі фронти і стали улюбленими піснями бійців.

Цікава історія створення однієї з найвідоміших пісень Андрія Малишка — "Пісні про рушник". У 1958 році режисер М. Мишурін знімав фільм "Літа молодії". Там був епізод, де герої фільму — юнак і дівчина — їдуть на даху вагона у Київ вступати до театрального інституту. Хлопець розгортає рушник, у який мати загорнула в дорогу нехитру їжу, і пригощає дівчину. Режисер запропонував: "А що як ми дамо юнаку пісню про рушник". Платону Майбороді ця пропозиція сподобалася. Він подзвонив Малишку в санаторій, де той відпочивав, давши початок вірша. Наступного ранку поет по телефону продиктував вірш. Під час демонстрації фільму пісня блискавично облетіла країну, зачарувавши слухачів. Серпанком найніж-нішої любові й шанобливості огорнутий у вірші образ матері. Мати журиться, розлучаючись із сином, але вірить у його світлу долю. Ця віра втілена в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини, материнське благословення:І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний

На щастя, на долю дала.

Багато можна назвати пісень на слова Андрія Малишка. Серед них — "Київський вальс", "Білі каштани". І звичайно ж, незабутнє "Вчителько моя". Вона була присвячена улюбленій учительці Платона Майбороди Олені Павлівні Дзіваківсь-кій, з якою композитор спілкувався до останніх днів її життя.

Лебединою піснею Андрія Малишка стала пісня "Стежина" якою поет прощався з життям. Вірш "Стежина" він написав за 9 днів до смерті. Його останні думки були звернені до стежки, яка вела до батьківського дому:

Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці скільки літ

Ота стежина в нашім краю,

Одним одна коло воріт.

Поет пішов із життя, але не з серця людського. Його ніжність, його світлий образ, поетичний голос навіки збереже в своїй пам'яті народ, співаючи пісні на вірші Андрія Малишка.

Answer 2

Упродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: “Ми підем, де трави похилі”, “Рідна мати моя”, “Білі каштани”, “Стежина”, “Пісня про рушник” та інші. Улюбленою у народі стала пісня “Цвітуть осінні, тихі небеса”, (музика О. Білаша).

Пісенність – одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв’язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.

Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня “Ранки солов’їні”. Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею – це сама молодість.

Душу і серце ліричного героя пісні “Ми підем, де трави похилі” тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в “краю придніпровськім”. До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із “золотою веселкою”, яку обов’язково називає “моя”.

До кінофільму “Літа молодії” була написана “Пісня про рушник” (1959), яка давно вже стала народною. У цій пісні материнська любов помножена поетом на всі найніжніші почуття українських матерів, які “ночей не доспали”, вчили своїх синів любити отчий край, тому не раз водили їх у “поля край села” (до речі, факт біографічний). Випроводжаючи сина “на зорі” у “дорогу далеку”, “на щастя, на долю”, за традицією, мати дає йому найцінніший подарунок – “рушник вишива-ний”. Побажання матері синові передано дуже тонко, це побажання добра в невідомім краю:

Ліричний образ матері створює поет за допомогою епітетів. Усмішка у матері – незрадлива, ласкава. Її очі – засмучені, хороші, блакитні. Любов материнська – вірна.

Буквально за 8 днів до смерті А. Малишко написав свою лебедину пісню – “Чому, сказати, й сам не знаю…”, – яка живе в народі під назвою “Стежина”. Музику до неї створив Пл. Майборода. Образ стежини, виведений у вірші А. Малишка, наштовхує читача на роздуми про свою власну життєву дорогу. Як пройшов її? Чи не доводилося ходити манівцями, зійшовши із власної стежини, що починається “біля воріт” рідного дому? Людське життя – ланцюг подій, що заставляє рухатися, йти вперед. Тому стежині “нема кінця”, як “й повороту теж нема”.

У пісенній спадщині А. Малишка є кілька “Колискових”, а також поетичні обробки народних пісень. Він написав лібрето до опери “Молода гвардія”. У своїй книзі “Думки про поезію” він писав: “Для пісні в нас всюди почесне місце, бо вона посестра життя, порадник, і вірний друг, і суворий суддя. Людина хоче з нею журитися і радуватися, мислити і працювати”.