Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив
своїми власними зусиллями, без сторонньої допомоги. Він народився у
глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та
злиднів. Його батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами
чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у
житті.
Він мріяв тільки про одне – вивчитись. З
свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там
якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і
науку. А потім все життя віддав обраній професії.