Десь далеко, а може й зовсім поряд, розкинулася невгамовна країна - Мова. У цій країні завжди панував мир та злагода, але усе не вічне. Ось і у Мові одного разу сталося горе - зник десь прислівник. Спробували тоді частини мови поговорити між собою і дізнатися хто що бачив, а скласти речення невиходить. Негарно виходить. Розповісти куди пішов не можуть(туди, наліво), висловити свої почуття важко (сумно, боязко). Ото ж пішли всією країною шукати побратима. День шукали, а надвечір, побачивши як тяжко братам та сестрам без нього, прислівник сам до них вийшов. На питання "Що сталося?" - відповів:
- Та сів я одного разу і задумався про те, що на вашому фоні виглядаю нудно. Бо ж мене неможна ніяк змінити! Вирішив піто від вас задля країни, а виявилося, що ви без мене не можете.
На це почув ві у відповідь:
- Не важливо які в нас є вади ми один без одного існувати не можемо, тому не покидай нас більше.