Григір Тютюнник.
«У бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошки трава з примерзли до землі зеленими чубчиками, стирчать низькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілка на зрізах. Тихо навколо і затишно. Тільки час ворухнеться по гілках вальок снігу, струснути вітром з вершини. Десь неподалік чути: тюк-тюк-тюк, - дятел справляється »