Чотири десятиліття хіт Івасюка співають з великої сцени, на весіллях, у дружніх компаніях... Слова “Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари” знають всі – від Чернівців до далекої Камчатки. Саме від Чернівців. Адже 13 вересня 1970 року звідси у світи полинула ця пісня. 21-річний студент Чернівецького медичного інституту Володя Івасюк виконав свою “Руту” в прямому ефірі відомої колись телепрограми “Камертон хорошого настрою”, що на всю Україну транслювалася з Театральної площі столиці Буковини. А вже незабаром на цього молодого хлопця звалилася всесоюзна слава...
Учора, 12 вересня, на Театральній площі у Чернівцях знову звучала “Червона рута”. Свято української пісні, приурочене до 40-річчя нев’янучого шлягера, зібрало молодих місцевих виконавців, поетів, друзів та родину композитора, очевидців тієї пам’ятної події. 13 вересня 1970-го ця площа була такою ж людною.
Жителі Чернівців зупинялися, проходячи повз. І саме вони були першими свідками народження нині всіма улюбленої пісні.
З точки зору музики, «Червона рута» – абсолютно звичайна пісня: слова, що легко запам’ятовуються, проста мелодія. Але, тим не менше, Володимир Івасюк три роки присвятив роботі над нею. Розпочалося ж все зі збірника коломийок відомого українського фольклориста та етнографа Володимира Гнатюка. Івасюку було 18 років, коли у великій батьківській бібліотеці він знайшов цю книгу, а в ній - незвичну назву квітки – черлена рута…
- Це був 1967 рік. І, власне, з цього часу розпочинається робота композитора над піснею, - розповідає «ВЗ» Наталія Мороз, головний зберігач фондів Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка. – Володя зацікавився незвичною назвою, але нічого більше про це не знав. А в 1969 році разом із батьком, письменником Михайлом Івасюком, поїхав у фольклорну експедицію в село Розтоки Путильського району Чернівецької області. Там від місцевих гуцулів почув легенду про таємничу квітку. За нею, рута рідко квітне червоним цвітом – в ніч на Івана Купала, та й то на коротку мить. Але дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя своєю вродою зачарувати хлопця. Івасюк довго шліфував свій текст, переробляв, дописував. З перших варіантів пісні зберігся ось такий: