Хлопчик Олесь надзвичайний. Можна сказати, що він особливий серед інших дітей. Адже поводиться не так, як всі.
Мені він сподобався тим, що не тільки любить та дбає про тваринок та рослини, а захоплюється красою природи. Дорога від рідного дому до школи стелилася через бір або біля річки, тому він завжди має нагоду поспостерігати та краще вивчити природу, наче дослідник. Він не пустує з дітьми на кризі, йому значно цікавіше розглядати рибок. Так проявлялась його допитливість, бажання пізнати все, що його оточувало.
А взимку на білому чистому снігу з-під його змерзлого пальця проглядалися різні картинки: затишна невеличка хата, тепло комина, горластий півень. Дятел, який порався неподалік, нагадав йому дроворуба. Це вже буяла його творча уява.
Він чемний та спокійний хлопець, слухається батьків. Ввічливий. Його дбайливість та небайдужість проявляється у маленьких вчинках: не пройшов осторонь, підпер сосну, що помирала. Олесь не боїться дати слушне зауваження хлопцям на кризі: «Навіщо лід псуєте? … Він ще молодий».
Хлопець сентиментальний, відноситься до природи, як до живої. Може розмовляти з нею. По дорозі до школи Олесь зустрів дятла, тому йому зовсім не цікаво на уроці малювати перегнійний горщик. Він хоче на папері передати побачене у лісі. Та не всі можуть його зрозуміти. Вміння бачити прекрасне недоступне багатьом людям. Хлопець помічає чудові відтінки природи, яка оточує нас. Ось чому мені подобається Олесь