Виділіть всі частки: Андрій ждав: ось-ось поїзд одірветься од річки й помчить кудись убік, через гори й ліси. Хай би отак ішов і йшов, вистукуючи колесами, погойдуючись, ніде не зупиняючись, хай би віз його далі й далі, аж до краю війни.
Але війна не мала ні кінця, ні краю. Вона була скрізь, від війни не втікали — з нею боролись. Андрій не відмовлявся від боротьби: він став на цей шлях без примусу, добровільно. Однак відпочити від цього запеклого, смертельного поєдинку він би не відмовився. Дев'ятнадцять років це ж так небагато. В дев'ятнадцять років люди мають милуватися сонцем, а не битися за право глянути на нього бодай одним оком. В дев'ятнадцять років люди повинні мати право на життя, а не вмирати, як мухи, як квіти, збиті безжальними ударами сліпої палиці перехожого.
очень срочно