— Ти звідки такий вскіпався, — підхопивши мене під боки, запитав парубок.
— Он звідти, — невиразно промовив я. — Пустіть мене, дядьку, в театр.
— Чого захотів. Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують.
— Я вже знаю, де вони зимують, — жалісно заскімлив я, бо не раз про це чув од дорослих.
— А куди Макар телят ганяє, теж знаєш? — уже з цікавістю покосував на мене парубок.
— І це знаю, — бадьоріше відповів я.
— Ну, а де козам роги правлять?
— Теж знаю.
— А почому фунт лиха?
— Це як по якому ярмарку, — посмілішав я.
Моя відповідь сподобалася любителю приказок, він засміявся і ще запитав:
— А чого ж ти не знаєш?
— Не знаю, що таке театри. Пустіть мене побачити. (М.Стельмах).