Важко знайти людину, Яка б не знала цю, без перебільшення, найвідомішу на землі картину. Протягом майже п’яти століть полотно зберігається в одному із найбільших музеїв світу – Луврі. У кожній залі є вказівник із промовистим написом: «До Джоконди».
У чому ж секрет нев’янучої слави картини? Чому люди йшли та йдуть до неї нескінченним потоком? Коли бачать в обличчі і постаті молодої жінки?
Портрет Моні Лізи пов’язаний із чудовою часом у історії людства - епохою Відродження. Це був доба великих живописців, видатних скульпторів та архітекторів. Леонардо так Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Дюрер... Це лише кілька велетів з сотень широковідомих майстрів.
У портреті Джоконди найкраще втілено моральний й художній ідеали епохи. Так уже склалося, що кожен шедевр несе в собі відгомін певного години. Бо ж мрії народу, його ідеали, мов у дзеркалі, відбиваються у видатних творах мистецтва.
Портрет вражає дивним поєднанням зовнішньої простоти та внутрішньої глибини потретованої жінки. Поза Джоконди, в якій віртуозно поєднано профіль й фас, тло, на якому її зображено, - все продумано до найменших дрібниць. Розворот постаті аби подчеркивает відчуття складного внутрішнього життя, що увиразнюється мінливістю виразу обличчя. Здається, посмішка на очах переходити у задумливість, погляд – то задумливий, то зосереджений, то звернений в нікуди, то заглиблений у собі. Вісь на зміну іронії приходити м’яка доброзичливість. як чуйний співрозмовник, Джоконда немовби вгадує наш настрій, наші думи і почуття...