Буг - Бузький
Архіпелаг- архіпелазький
Козак-козацький
Бунтівник-бунтівницький
Безвірник-безвірницький
Великі Луки-великолуцький
Львів-львівський
Багдад-багдадський
Бангладеш-бангладеський
Будапешт-будапештський
Вільнюс-вільнюський
Крим-кримський
Ужгород-ужгородський
Запоріжжя-запорізький
Брест-брестський
Льєж-льєзький
Студент-студентський
Водолага-водолажський
Данциг-данцизький
Чех-чеський
Варяги-варязький
Овруч-овручський
Рига-ризький
Париж-паризький
Чикаго-чиказький
Брандербург-брандербурзький
Варяг-варязький
Викладач-викладацький
Товариш-товариський
Бахмач-бахмацький
Гадяч-гадяцький
Видубичі-видубицький
Сиваш-сиваський
Одеса-одеський
ПРАВИЛА:
1) З
великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну
належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.
Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають
значення «пам’яті», «імені», також пишуть із
великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс
-ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські
рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова
праця.
2) При творенні
прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв
народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні
зміни:
а) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький
б) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчак — баскунчацький
в) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамас — арзамаський
Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних
основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах — казахський,
Перемишль — перемишльський та ін.
Лейпцизька - А чому
не Лейпцигська? - Бо чергування.
Пишемо й вимовляємо: Гаага - гаазький, Данциг-данцизький(а не гаагський, данцигський).