Цього літа ми разом з класом їздили до Києво-Печерської лаври. Я там був уперше, і де місце мене вразило.
Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу.
Зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки.
Найдивніше місце у лаврі — печери зі святими мощами. Є печери з назвою Ближні: глибокі та з довгим шляхом, а є печери Дальні — з коротким шляхом. У печерах темно та мало свіжого повітря. Всі ходять туди зі свічками, якими освітлюють свій шлях. По боках є вибоїни у стінах, де встановлено труни зі Святими мощами. Мощі — то останки святої людини, які чудодійним чином зберігаються довгі сторіччя. Біля них можна ставати та читати молитви, загадувати бажання.
Києво-печерська лавра важається однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу. І ми повинні цим неабияк пишатися.