Я - займенник... У моїй назві "За іменник" закодоване моє призначення: я вказую на предмети, ознаки чи кількість, але не називаю їх. Мною можна замінити іменник, прикметник, числівник у тексті, таким чином уникнувши тавтології.
Ось дивіться: "У кімнаті знаходиться він". З цього речення ми дізналися, що в кімнаті є щось або хтось чоловічого роду в однині. Отже, я вказую на предмет, але не конкретизую його. Це може бути і комп'ютер, і стіл, і хлопчик, і студент, і..., і...
Родина займенників багата: ми маємо аж 9 розрядів. І кожен з моїх родичів важливий для мовлення. Одні вказують на особу (я,ти, ви, ми, він...), інші щось заперечують (ніхто, ніщо, ніякий...), деякі займенники вказують на належність особі (мій, твій, наш...), деякі вказують на предмет (цей, той, такий, стільки...), за допомогою інших можна поставити запитання...
Як бачимо, моя функція у мові дуже важлива. Я, займенник, маю багато обов'язків. Тож до мене потрібно ставитися з повагою.