Середина минулого сторіччя, містечко із претензійною назвою Санкт — Петербург… Америка, де ні фабрик, ні залізниць, ні класової боротьби, а замість цього серед будиночків з городами бродять кури… Благочестива провінція, де тітка Полли, що поодинці виховує Тома Сойера, не береться за різку, не підкріпивши свою тендітну строгість текстом зі священного писання… Вимоглива провінція, де діти навіть під час канікул продовжують зубрити вірші з Біблії в недільній школі… Небагата провінція, де незнайомий хлопчик, у будній день прогуливающийся в черевиках, виглядає нахабним чепуруном, якого Том звичайно ж не може не провчити. Тут дуже заманливо буває втекти зі школи й викуплятися в Міссісіпі, незважаючи на завбачливо пришитий тіткою Полли комір сорочки, і якби не зразковий тихоня Сид — зведений брат, що углядели — таки, що нитка на комірі перемінила колір
За цю витівку Тома чекає суворе покарання — йому має бути у свято білити забір. Але виявляється, якщо вселити знайомим хлопчиськам, що побілка забору — більша честь і рідкісна розвага, те можна не тільки зіпхнути роботу на інших, але ще й виявитися власником теперішньої скарбниці із дванадцяти алебастрових кульок, осколка синьої пляшки, пушки з котушки, нашийника без собаки, ключа без замка, скляної пробки без графина, мідної дверної ручки й рукоятки ножа…
Втім, людські страсті вирують усюди однаково: у маленьку церкву один раз входить велика людина — окружний суддя Тэчер, людина, що побачила світло, тому що прибув з Константинополя, що у дванадцяти милях від Санкт — Петербурга; а разом з ним з’являється його дочка Бекки — блакитнооке янголятко в білому платтячку й вишитих панталончиках… Спалахує любов, обпалює ревнощі, за нею розрив, смертельна образа, потім полум’яне примирення у відповідь на шляхетний учинок: учитель дубасить Тома за книгу, що ненавмисно розірвала Бекки. А між образою й примиренням у пориві розпачу й безнадійної образи можна піти в пірати, сколотивши зграю шляхетних шибеників з місцевого безпритульника Гекльберри Фіна, з яким гарним хлопчикам настрого забороняється водитися, і ще одного приятеля, уже із пристойної сім’ї.
Хлопчиська упоительно проводять час на лісистому острові Джексона неподалік від рідного Санкт — Петербурга, грають, купаються, ловлять неймовірно смачну рибу, уплітають яєчню із черепахових яєць, переживають жахливу грозу, віддаються розкішним порокам, начебто паління саморобних трубок з маїсу… Але із цього хлоп’ячого раю піратів починає тягти назад до людей — навіть маленького бродяжку Гека. Тім із працею вмовляє друзів дотягти до запаморочливої сенсації — з’явитися, можна сказати, на власні похорони, на заупокійну службу по їх же зниклим без звістки душам. До Тома, на жаль, із запізненням доходить вся жорстокість їхньої захоплюючої витівки…
А на тлі цих порівняно безневинних катаклізмів розвертається нежартівлива кривава трагедія. Як відомо, самий вірний засіб вивести бородавки — уночі відправитися на свіжу могилу поганої людини з дохлою кішкою, і коли за ним з’являться чорти, жбурнути їм вслід закоцюблу кішку зі словами: «Чорт за мерцем, кіт за чортом, бородавки за котом, — отут та й по всьому, всі троє геть від мене!»