Перший сніг пішов ще наприкінці осіни. Мені вже тоді було зрозуміло, що прийшла зима. Не потрібно було дивитися на календар, щоб зрозуміти - холоди прийшли надовго й всерйоз. Я живу в глибинці Росії, мені не звикати до довгих зим і заметілей. Може бути, тому я так люблю цю пору року, тому що по-іншому не виходить. Сніжні урагани, небезпечні холоди, довгі темні ночі - всім цим наповнена зима на далекій ПівночіМоє життя не така барвиста, як у моїх однолітків з великих міст, наприклад, У Москві або Саратові, але мені подобається. Я ніколи не скаржився матері. Я ніколи не просив поміняти місце проживання, тому що в кожному моменті є щось особливе, щось бажаюче запам'ятатися надовго. Я пам'ятаю кожну свою зиму. Просто тому що їх було всього 12. Пам'ятаю, як перший раз ковзався, як перший раз узимку побачив бурого ведмедя, як перший раз зліпив снеговика й потім його поламав. Я пам'ятаю деякі миті дуже чітко, тому що вони були теперішні, запам'ятаю й цю зимуЯ хочу, щоб вона стала так же особливої, як і інші, щоб була поблажлива до жителів нашого селища й не сильно морозила тих, хто відправляється в далеку дорогу. Люблю зиму, люблю...