Художні засоби.
Постійні епітети: козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну.
Уособлення (персоніфікація): «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті».
Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.
Повтори (єдинопочаток): «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».
Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».
Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити З України вісті!»
Зменшувально-пестливі слова: «пригодонька»,«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «калиноньку».
Художній паралелізм: «Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька — козак зажурився»; «Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»; «Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!».