Українське козацтво у численних походах і боях виробило самобутнє військове мистецтво, техніку ведення бою як на суші, так і на воді.
По-перше, козаки використовували самопали або рушниці, пістолі, шаблі, списи, користувалися луками й стрілами, добре стріляли з гармат. По Дніпру і морю плавали на човнах — чайках або байдаках, які вміщували 50–70 осіб. Козаки також майстерно билися шаблями, були гарними вершниками й бездоганно володіли технікою ведення як наступальних, так і оборонних боїв.
По-друге, основу війська становила піхота, яку вважали найкращою в Європі. Найпоширенішим видом піхотного бойового порядку був т. зв. «табір», коли у центрі чотирикутного рухомого укріплення, що складалося з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою возів, розташовувалося військо. Такий спосіб давав змогу швидко переходити від наступального бою до оборони і навпаки.
По-третє, козацька кіннота мала свою техніку, вона наступала «лавою» шикувалася напівколом і атакувала не лише з фронту, а й з флангів, заходячи у тили ворога. Також Січ мала також вітрильно-весловий флот з великих човнів-чайок або байдаків і, як свідчать окремі джерела, навіть своєрідні підводні човни.
Але найголовнішим військовим майстерством українських козаків насамперед були особиста хоробрість, постійні заняття військовою справою, досконале знання місцевості, на якій вони діяли проти ворогів.
Отже, українське козацтво володіло військовим мистецтвом, а також завдяки цьому запорізьке козацтво стало кращою армією в Європі.