Він був маленький і широкий, майже квадратовий у постаті.
До танців готувалися самовіддано й ретельно.
З валіз діставали й випрасовували яскраві вбрання, зачісувалися, чепурилися, мов ті птахи, що більшу частину свого життя витрачають на чищення пір'я.
Здавалося, немає на світі сили, яка могла б примирити коня з малим Сивооком.
Глиняний каганець з двома гнотиками світив так, що видно було самі двері і невеликий простір коло них, а решта хижі тонула в пітьмі.
Там був дивний простір, який відкривався за гущавинами враз, зненацька, ошелешував негадано.
Дрібні переліски не спиняли ока, а великі дерева, порозкидувані мальовничими купами то там, то там, ще мовби побільшували й без того просторі обшири галяв, з'єднуючи їх у безконечну велетенську вервечку.
Перед його очима у буйних травах, у перелісках і між могутніми деревами повільно бродили великі пречудові тварини.
(П.Загребельний. Диво)