"Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстаріший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями, а наймолодший Максим, мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Не зважаючи на глубоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. Правда він ре робив уже коло поля, не гонив овець у полонину, ані не ловив звіра в лісових нетрях, - та проте працювати він не переставав. Сад, пасіка, ліки - се була його робота."
"А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки."