Поезія природи, поезія кохання, поезія праці -- все це злите тут в єдину гармонію, все це повите чарами тієї краси, тієї життєрадісності, при яких навіть грязюка здобуває собі епітет "ніжна". І небо, і земля -- усе одпочива, все ніч під чорною запаскою хова. Ні голубого неба, ні димчатих лісів на горизонті, ні картинних вітряків на сільському вигоні -- нічого я не бачив. Величним спокоєм та умиротворенням дише все довкола: небо й земля, трава й дерева, поля й гаї, наче у величезному блакитному храмі після світлої Божої служби.