Боже світлий, спустись! Бо спраглі ниви
Рос освіжливих ждуть, томліють люди,
Біг свій стишують коні —
Вниз колісницю жени!
Глянь, чий усміх з пучин прозорих моря
Любо манить тебе? Спитайся серця!
Біг прискорюють коні,
Манить Тетіда тебе.
Зскочив бистро їздець, в її обійми
Він схилився, узду бере Купідон,
Біг спиняють свій коні,
П'ють животворну струю.
Сходить кроком легким на твердь небесну
Ніч п'янка, і любов іде за нею.
Ви, любіть і спочиньте!
Люблячий Феб опочив.