Це едине що вдалося знайти-
У них тонке плетиво сонячного проміння, зоряного доторку, квіткового розмаю чи снігової заметілі. У них особливе бачення світу, бажання доповнити його красу, зосередити частину її в оселі, надати святковості у свята і в будні. Йдеться про українські витинанки. Нині вони побутують серед людей нечасто. Десь загубилося в минулому, скаже дехто, за вишиванням, керамікою чи писанкарством мистецтво витинання. Та це лиш на перший погляд. Покажіть того, хто б не знався на технології виготовленні паперового дива. Витинанка і сьогодні залишається передсвятковою радістю для всього народу.
Як же ця радість народжується? Починають роботу з того, що складають папір учетверо або й більше. Потім витинають отвори так, щоб кожен із них доповнював загальний візерунок. І ось перед нами – незліченне їх розмаїття.