рнопільська художниця Наталія Басараб вміє дивувати. Її творча енергія вже багато років реалізує себе у філігранних графічних малюнках і відмінних живописних портретах, пейзажах, натюрмортах, які авторка, за її ж словами, малює швидко, “кілограмами” (кількість при цьому ніяк не шкодить якості). Взірцем якогось абсолютно оригінального новаторства стали створені нею кілька років тому картини з пір’я. А недавно пані Наталія “посягнула” на хліб скульпторів: виготовила кілька десятків ляльок, в яких легко впізнати героїв улюбленого мистецького жанру тернополянки – кінематографа.
Шиє для фігурок навіть... білизну
За склом двох сервантів у майстерні художниці – несподівано реалістичні фігурки Катрін Деньов, Бріджит Бардо, Жерара Депардьє, Одрі Хепберн, Луї де Фюнеса, Мерилін Монро. У компанії з іграшковими зірками кіно – персонажі зіграних відомими акторами стрічок: героїня Галини Бєляєвої з фільму “Мій ласкавий і ніжний звір” Оленька Скворцова, Скарлетт і Ретт Батлер з “Віднесених вітром”, Лєшик Телішинський із “Прокаженої” Єжи Гофмана, Бабетта із стрічки “Бабетта йде на війну”, уславлена Анжеліка, Жюльєн Моррель з “Графа Монте-Крісто”... Кожна лялька висотою 60-70 сантиметрів одягнута в оригінальні костюми відповідного історичного моменту, які пані Наталя шиє (у тому числі й білизну!) сама. Волосся у деяких персонажів натуральне, наклеєне майстринею пасмами. На інших – штучні перуки і шиньйончики.
Кілька своїх перших ляльок пані Наталя виготовила із пап’є-маше і пластику, а згодом перейшла на гіпс. Матеріал цей для роботи важкий, але вдячний. Художниця сама дивується, коли бачить, як з безформного шматка вологого гіпсу починає виходити щось “слічне”. Працювати потрібно швидко, бо гіпс сохне на очах. Спершу – “мала форма”, голова, далі – тіло. Важко “ліпити” обличчя, його риси, але справжня морока з мініатюрними руками, пальчиками. Ретельно відшліфувавши поверхню скульптурки до гладенької і блискучої, Наталія Басараб полегшено зітхає. “Цю роботу, – каже вона , – скеровує лише любов. Ніякі гроші на неї не здатні надихнути”.
У пік творчості, 2001 року, її майстерня потопала у гіпсовому пилу, а сама пані Наталя була схожа на каменотеса. Зате ляльки вийшли варті непідробного захоплення. Авторка каже, що старалася робити фігурки так, щоб вони не виглядали дуже “лялькастими”.
За Анжеліку віддавали 150 доларів
– Я в дитинстві дуже ляльки любила, – розповідає художниця. – Свою першу, Соню, яку тато купив мені років у шість, зберігаю досі. Це японська іграшка з надписом Sony, який ми прочитали як “Соня”. На її честь я назвала свою дочку...
Тернополянка не вчилася на скульптора, але коли творчі колеги бачать її витончені пластичні творіння, то заявляють: “У тобі помер скульптор”. Сама пані Наталя погоджується, що об’ємні форми у неї виходять добре, а вміння як живописця надати їм ще й реалістичних людських рис робить ці скульптурки неперевершеними. Наталі Басараб та більшості її знайомих найбільше подобається лялька Мерилін Монро. Вона, як натуральна, – така, якою її запам’ятав світ в одній з притаманних для актриси поз.
– Мої ляльки, – каже авторка, – можливо, трохи й наївні, зате з живими емоціями. Вони не викликають страху, бо не такі мертво-холодні, як персонажі виставки мадам Тюссо. Був момент, коли я хотіла кинути роботу: мені здавалося, що мої ляльки такі недосконалі, але передумала після того, як відвідала виставку воскових фігур. Подумала тоді: у мистецтві не повинно бути такої відверто голої документальності. Призначення мистецтва – зігрівати, тішити людину.
Тернополянка виготовила вже 24 ляльки. Кожній присвячує в середньому два тижні.
– На мене ніби якась хвороба напала, коли взялася за цю роботу, – зізнається. – Ночами не спала... Але настало таке виснаження, що зрозуміла: треба зробити перерву, бо просто вироблюсь. Велику одержимість в улюбленій роботі потрібно трохи гамувати, “зрікатися” її, щоб уникнути безумства...
Наталію Басараб не раз просили продати її ляльки, але вони їй самій “ще не набридли”. Над тим, скільки може коштувати одна скульптурка, художниця не думала. За неї це зробив один німець, який готовий був віддати за Анжеліку 150 доларів, не торгуючись. Але тернополянка її “зажала”, стало шкода...
У майбутньому пані Наталя мріє виготовити лялькові прототипи драматичних акторів, героїв серіалу “Бідна Настя” і обов’язково – чудову трійку: Віцина, Моргунова і Нікуліна.
Писала Євгенія Ліщук