Дощ, що запросить до себе в тріо сонце та веселку, заспіває всім щось досить веселе і яскраве, що змусить кожного заворожено дивитися на кольори, які виблискують на сонці в такт музиці.
Коли все стихає, й настає блаженна тиша, відчувається запах мокрого асфальту. Вологий вітерець обдуває з усіх боків, а зелене листя, яке приємно пахне свіжістю, закінчує мелодію тихим шелестінням. Після зливи починають вилітати птиці зі своїх сховищ, коти весело облизуються, люди, які випадково потрапили під дощ, посміхаються і жартують над собою мокрі з голови до п’ят.
В цьому і полягає мій затятий інтерес до дощу, адже він завжди допомагає зняти вантаж непотрібних думок з плечей і віддатися повністю природі.