Петрик знову отримав з української погану оцінку. Йшов додому і думав, що скаже мамі. І раптом хлопець почав думати, що було б якби на світі були справжні чарівники. Але тут щось трапилось..
-добрий день, хлопче! як твої справи?
-ой, дядьку, не запитуйте. все вкрай погано.мама знову буде сварити за погану оцінку.
-невже? ти що, домашку не вивчив? я тут подумав, що можу тобі допомогти. але ти на завтра повинен вивчити десятий параграф з української мови і розповісти на уроці. завтра зустрінемося на цьому ж місці. згоден?
-так. але це ж потрібно вчити параграф...ну добре. я згоден. до зустрічі!
-бувай, хлопче! але пам'ятай, що я все бачу. я вірю в тебе!
І тут Петрик зрозумів, що нічим дядько йому не допоможе, адже він сам буле вчити правила. але угода є угодою. І хлопець вирішив не здаватися