Поки боярин вернувся зі свого невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі й прислухувався т думав,що йому робити. Коротка стріча з Мирославою була світлою хвилею серед пітьми його невольництва.Її слова, її погляд,дотик рук і її вісті - усе те немов вирвало його з темного гробу,повернуло йому життя. Він чув, як вертала його давня смілість і надія. Спокійно, але з ясними думками дожидався він боярина.