З великим пензлем у великих капцях фарбує гном оражевий дачок. Ти від куща червоної калини свою пригаслу душу засвіти. З темного моря білявая хвилечка до прибережного каменя горнеться. Вклоніться, люди, майстрові старому, володареві слова й ремесла! Дороги нищимо, завалюєм стежки, хоча ніхто за ними не женеться. Хай в маленьких очах відбивається світ од маленьких ромашок до стартів великих...Хіба є хто на Землі крилатіший за людину?