Вже кінчалось літо та надходила зима.
Птахи збирались відлітати але сонце їх не відпускало.А морозець підганяв.
Птахи вже й мабуть й готові в дальню путь але...
Та й тут вже обізвалось сонечко:
-Любі мої,догенькі,не летіть прошу.
-Та що ти кажеш,ти що?Летіть скоріш уже-махнув вітер сивим вусом та нахнюпився-скоріш леть я то вже хочу холодом дмухнуть але поки ви тут не можу.
И сонечко ласкавим промінням легенько сяйнуло долеко й вказало правельний шлях,у теплії краї.