Я погоджуюся з твердженням, що багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця.
Я вважаю, що людина буде щасливою лише тоді, коли і душа, і тіло пребувають у суцільній гармонії. Тобто, коли займається улюбленою справою і потім за це отримує гроші на власні потреби та розваги.
Як казала одна моя знайома: <Я краще вес життя їстиму вермішель швидкого приготування, але займатимусь улюбленою справою>. Так, вона займалася журналістикою, перебиваючись з хліба на воду, але ж робила те, що їй подобається. Зараз ця дівчина редактор молодіжного журналу і все в неї чудово. Вона впевнено засвідчує, що якби не наполегливість і бажання займатися *спорідненою працею*, працювала б вона зараз, в кращому випадку, секретарем в середньостатистичній фірмі... І головне питання: чи була б вона щасливою?
Також я думаю, що якщолюдина всі сили покладає на здобуття лише *земних благ*: паперових купюр, акцій, банківських рахунків, то вона черствіє всередині, її душа претворюється в пустку. За все потрібно сплачувати: за майнові цінності ми віддаємо якісь моральні здобутки.
Хоча візьмемо того ж самого Григорія Сковороду. Це високоморальна людина, розумна і.. вільна. Він проміняв царські палати. які йому пропонували, на селянські хати. А все заради чого? Щоб займатися *спорідненою працею*, адже він так хотів поділитися свої ми знаннями з простим народом і в свою чергу навчитися у них чогось нового.
Подивіться лишень, як зараз живутьбагато мільйонерів: депресії , самогубства, вбивства, розлучення, нешасні випадки.. І все тому, що більшість з них *грає не саою роль*..
А Григорій Сковорода? Він прожив довге щасливе життя і помер природною смертю. Закономірність чи випадковість?
З усього вищесказаного проситься один єдиний висновок: люди будуть щасливими лише тоді, коли знайдуть своє місце в житті і займатимуться *спорідненою працею*.
Пам'ятаймо, що гармонія душі і тіла- запорука щасливого майбутнього не тільки нас і нашої краї ни, а й людства вцілому.