Ранок. Падає сніг. Вдалені чути голос птахів. Все навкруги біле біле, вкрите пухнастим м*яким снігом. Гілки ялин прогинаються від товстими шапками , з часом вітер їх струшує, і це зачаровує. Небо чисте, блакитне, немає жодної хмаринки, сніжок вибликує наче дрібненькі діаманти, навіть боляче бивитися на цю розкіш. Морозець. Під ногами слизько. Довкола тихо, здається ніби всі заснули під пухнастою ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться на далеку відстань. А ось і ворона крикнула, сорога десь далеко подала голос, а он там ще якась лісова пташка завела свою пісню. Насиплю я їм крихіт хліба, у цю пору їм важко шукати собі їжу. Багато лісових звірів заснули. Але не всі. Ось чиїсь сліди блукають по стежинь. Можливо це зайчик?
Зимовий ліс зачаровує. Немає нічого кращого , аніж зимова прогулянка .