Колись давно вже після смерті Тараса Шевченка жив хлопчик по імені Павло. Василь завжди любив читати вірші Шевченка. Він завжди благав маму купити кобзар ,але у тих не було грошей. Одного дня Павлик прогулюючись лісом побачив що щось виблискує на сонці посередині галявини. Він швиденько підбіг туди і побачив срібну ручку. Він прибіг додому і як тільки він почав писати як ручка сама вирвалася з його рук і почала писати. Вона писала і писала і нарещі списала весь аркуш паперу. Павло почав читати що там написано. Це був лист від самого Тараса Шевченка. В ньому було написано, що та дитина яка знайде цю срібну ручку стане великим поетом як Шевченко. Хлопчик зрадів але не вірив ручці. Згодом Павло пісріс в нього почав зявлятися талант до письма він писав і писав. І з роками його твори ставали популярніші та цікавіші . Їх роздруковували та Павло став великим поетом як Тарас Шевченко. Так Павло Тичина по розповідях бабусь і дідусів став поето. І правда це чи ні ніхто не зрозуміє.