Серед
лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив
дикий кабан Хро. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним.
- Знову
гудуть, - бурчав вранці на бджіл.
- Ми,
дядьку, летимо нектар збирати, - привітно пояснювали сусіду смугасті комахи.
-І чого їм
дома не сидиться? – сказав кабан.
Працьовиті
бджілки на непривітний характер сусіда не зважали, а при потребі завжди йому
допомагали.
Аж ось
одного разу до дерева підійшов ведмідь. Він добре знав, що у вулику залишилося
зовсім мало бджіл, бо всі інші збирають нектар.
-Зараз я досхочу поласую медом! – думав ведмідь,
лізучи на дерево.
-Ти ба, до
бджіл «гості», - єхидно посміхнувся Хро. Так їм і треба, а то літають тут –
дзижчать…
От так
ведмідь пограбував малих комашок. Коли вони повернулися, то майже всі їх запаси
були з’їдені.
- Як так,
- допитувалися бджілочки у сусіда , - що ви на допомогу не покликали? Чому
галас не здійняли?
- Я спав,
- відвернувся звір, - і зовсім нічого не
чув.
-От
безсовісний, - хитали головою лісові звірята. - Бачив, що сусідів грабують і ні
слова не сказав!
Минув час,
працьовиті бджілки знову назбирали багато меду і про прикрий випадок більше не
згадували.
Аж раптом,
одного дня, лісом пролетіла звістка: «Мисливець! Ховайтеся, хто де може!»
Бджілочки,
які залишилися у вулику, підлетіли до Хро :
-
Ховайтеся, дядьку! Мисливець лісом ходить!
- Не можу,
нездужаю я… - ледь-ледь вимовив звір. – Видно щось не те з’їв вчора, от і
недобре мені.
- Але,
якщо він вас побачить – не пошкодує! – хвилювалися комашки.
А кабан,
ледь підвівши голову, вимовив:
- Будь що
буде! Мені і підвестися несила…
-Ні, так
не можна! Треба сусіда спасати! – вирішили бджоли і відправили кілька комашок
за підмогою.
Тільки
мисливець наблизився до Хро , на нього напав рій бджіл.
- Геть
звідси! – задзижчали. – Геть, а то закусаємо!
Чоловік
спочатку махав руками, а коли побачив, що комах стає все більше і більше,
дременув навтьоки.
-
Дякую, друзі, - розчулено вимовив звір. – Якби не ви, не бачити мені сонечка.
- А хіба
можна інакше? – задзижчали смугасті комашки. – Ми ж сусіди!
З тих пір
не було в лісі кращих сусідів ніж кабан і бджоли. А хіба могло бути інакше?