У бурхливому бігу неслись герої. Кілька разів хотів Гектор сховатися біля стіни, щоб дати троянцам можливість відобразити стрілами сина Пелея, але Ахілл не підпускав його до стіни. Уже давно наздогнав би сина Пріама великий Ахілл, якби не вдихнув сил Гектору бог Аполлон. Коли в четвертий раз пробігали герої повз ключі Скамандра, кинув на золоті терези бог-громовержець два жереба смерті, один – Ахілла, інший – Гектора. Опустився жереб Гектора до царства похмурого Аїда. Покинув Гектора бог Аполлон, а до Ахілла наблизилася богиня Афіна Паллада. Вона повеліла герою зупинитися і обіцяла йому перемогу над Гектором. Сама ж богиня, прийнявши образ брата Гектора, Деїфоба, з’явилася Гектору. Вона переконала його битися з сином Пелея, обіцяючи допомогти. Зупинився Гектор. Зійшлися герої.
Могутньої рукою Ахілл кинув свій спис в Гектора. Припав до землі Гектор і цим уникнув смертоносного удару. Афіна-Паллада швидко схопила спис Ахілла і подала його знову герою. Ударив Гектор списом в середину щита Ахілла. Але, як легка тростина, одскочило спис від щита, викуваного богом Гефестом. Не було у Гектора іншого списа. Потупив він очі і голосно почав кликати на допомогу Деїфоба. Але вже не було його. Зрозумів Гектор, що обдурила його Афіна-Паллада, зрозумів, що судилося йому загинути. Вихопивши меч, кинувся Гектор на Ахілла. Кинувся на Гектора і Ахілл; могутньою рукою вразив він його списом в шию. Упав на землю смертельно поранений Гектор. Він міг лише сказати ще кілька слів тріумфуючому Ахіллу:
Жахливу справу замислив торжествуючий Ахілл. Проколів на ногах Гектора сухожилля, просунув він міцні ремінь крізь сухожилля і прив’язав труп за ноги до колісниці. Скочив він на неї, високо піднявши обладунки, зняті з Гектора, і погнав коней по полю. По землі волочилося тіло Гектора за колісницею. Пил піднявся на полі. Почорніла прекрасна голова Гектора від пилу, б’ється вона про землю.
Побігла Андромаха на стіни і з них побачила тіло чоловіка, який ледь животів по пилу за колісницею Ахілла. Непритомна впала на руки троянок нещасна дружина Гектора. Спало з неї дорогоцінне покривало, дар Афродіти, розсипалося її волосся. Прийшовши в себе, голосно заридала вона. Тепер нікого не залишилося у неї на світі. Осиротів і прекрасний син її Астіанакс. Нещасним сиротою ростиме він, ніхто не захистить його від образи. Невимовне горе роздирали серце Андромахи. Голосно ридали навколо неї всі троянки. Загинув великий захисник Трої.