Завітала Осінь у садок. Зупинилася біля яблуньки, дістала свою палітру та пензлі та й позолотила пишні шати яблуньки. А там уже й побачиш, як юна дівчина-художниця фарбує у червоні,жовті, бронзові кольори дерева в лісі за містом. Не встигнеш оглянутися, як вона вже розкидає пишні кущі айстр біля твого дому.
Біля пагорба,що поза парком, пробіг маленький Вересень-хлопчик,розсипав по траві золотий пил. І всюди чутно звуки падаючих стиглих яблук, які збиває трудівник Жовтень. Але надвір уже не вийдеш без шарфа та шапки, бо на вулиці бешкетує Листопад разом з хуліганом-вітром.
Любується Осінь своїми братами.Посилає останні теплі промені сонця і радіє,що може подарувати людям таку красу,яку вони можуть спостерігати лише в цю пору року...