Де вчився Тарас Шевченко
Доля не дала Тарасу пройти навчання на художника повністю.Він вчився уривками - в дяків, в малярів, в академії мистецтв в Петербурзі. Та не дивлячись на те - картини Шевченка на диво професійні.
Першим вчителем малярства в малого Шевченка, був дяк з села Лисянці. Але, хлопець більше працював на нього, ніж вчився. Тому через декілька днів він утік до с. Тарасівка, в надії піти в навчання до тамошнього «дьячка маляра». Проте, перевіривши руки Тараса він вирішив що хлопчина не має здібностей до малярства і відмовив в навчанні. На цьому й завершились дитячі спроби навчатися на художника. Та Тарас й далі малював як умів, мав навіть власну колекцію історичних героїв яких крав, здумкою перемалювати.
Після переїзду в Вільно, сталася прикра подія, яка все ж призвела до бажаних наслідків. 6 грудня 1829 р пан та пані поїхали на дворянське зібрання. В томі все стихло, й Тарас став малювати козака Платова, з своїх крадених скарбів. Повернувшись, пан застав Тараса за цим дійством, й наказав кучеру покарати його. Про це Шевченко згадав в своїй Автобіографії.
Але, Енгельгардт вирішив використати здібності свого козачка до малювання, й віддав його у науку до художника. (Наразі точно не відомо, хто саме навчав малюванню Шевченка в Вільно).
По переїзді в Варшаву, Шевченка віддали в науку до одного з найвидатніших варшавських малярів – Франса Лямпі. Де й (скоріше за все) провчився до 1831 року, аж поки не поїхав до Петербургу.
Тут Шевченко починає малювати власні картини – так до того періоду відносять «Погруддя жінки 1830»
Навчання Шевченка в Петербурзі
Навчання у Ширяєва
В Петербурзі, після перерви в навчанні, Шевченка віддали в науку до цехового маляра-декоратора Ширяєва, де він не тільки вчився, але й працював. За свідченням Тараса тут він навчився не тільки малярству, але й мистецтву живописця, хоча й починав з малювання підлог.
Ширяєв, За словами Шевченка – тримав постійно трьох учнів, і наймав до десяти селян в допомогу. Сам будучи людиною скупою, «неотесаною й жорсткою», учням своїм нічого не прощав, за помилки бив. Не дозволяв учням виходити з дому навіть в свята.
Та поет, зранку, коли виходив у місто на роботу, забігав до алей Літнього Саду, і зрисовував богинь та богів зі статуй.
Саме це самонавчання й стало в пригоді Тарасу – тут він познайомився з митцем Іваном Сошенком. Під час одного з сеансів рисування в Літньому саді Сошенко побачив парубка й поцікавився що той малює, й одразу відмітив що хлопець має здібності.
Він запросив Тараса приходити до нього в святкові дні, й чим міг допомагав – давав поради, технічні вказівки, згодом навіть познайомився з Ширяєвим й домовився щоб Тарас мав змогу ходити до нього й по буднім дням. Саме Сошенко підказав спробувати малювати аквареллю.
Тим часом Енгельгардт побачивши роботи свого кріпака почав давати роботу Шевченку – малювати портрети знайомих, та коханок. Також був намальований портрет самого Енгельгардта. За ці роботи нагороджував Шевченка «рублем серебра – не більше» за словами поета.