Не тільки відкриття макросвіту й мікросвіту характеризує становлення новоєвропейської науки. В епоху Відродження й Реформації в 16-17 століттях були зроблені видатні відкриття майже у всіх областях знання. У географії Ж. Фернель у середині XVI століття виміряв градус меридіана, а Дж. Фризиус і Г. Меркатор створили градусну сітку, заклавши основи картографії. Меркатор увів поняття «атлас», видавши перший многолистний атлас миру. У математику Ф. Виет розширив область застосування символіки у всіх розрахунках, у всіх алгебраїчних і тригонометричних доказах. С. Стивен увів в 1585 році десяткові дроби, а Не Пер в 1614 році логарифми. У фізику Тарталья й Бенедитти відкрили закони балістики, вивчаючи траєкторії гарматних ядер. Гартман, Р. Норман і У. Гильберт відкрили явище магнетизму; уперше була експериментально вивчена властивість притягання, була висловлена ідея про те, що саме сили притягання втримують Землю й інші планети у своїх орбітах. е. Торрічеллі винайшов барометр і вперше виміряв атмосферний тиск. И. Б. ван Гельмонт увів поняття газ. Б. Паскаль установив падіння тиску в міру сходження на гору. У хімії були відкриті нові елементи, насамперед метали, такі, як вісмут, цинк, кобальт, купфернікель. Були освоєні й теоретично описані методи дистиляції, амальгамування, окислювання.
Відкриття у фізику й хімії були найтіснішим образом пов'язані з потребами індустрії, що зароджувалася. Бирингуччо, автор «Піротехніки», і Георг Бауер, більше відомий під ім'ям Агрикола, автор трактату «De re metallica» («Про металургію»), прагнули реалізувати свої значні естественнонаучние пізнання в розвитку нових технологій у гірничорудній справі, металургії, склоробстві. Ґрунтуючись на досягненнях попередніх XIV-XV сторіч, коли зароджувалася технологія доменного процесу, техніка плавки чавуну, були розроблені нові прийоми збагачення руди, очищення чавуну від домішок; було запропоноване використання кам'яного вугілля як паливо замість деревини; нагнітання високих температур досягалося за допомогою хутр, що приводилися в дію гідроенергією. У гірничорудних і вугільних шахтах використовувалися насоси, дерев'яні рейкові шляхи, вагонетки. Удосконалювання доменної плавки привело до кількісного і якісного зростання металургійного виробництва: стали відливати тонни металу за добу, сталі одержувати більше високі марки металу, недоступні при колишніх технологіях.
С. Стуртевант увів на початку XVII століття поняття «прожектер», винахідник описав «евретику» - мистецтво винаходити. Сам він прославився безліччю винаходів. Він першим запропонував використовувати кам'яне вугілля в доменній плавці, він винайшов фаянс і печі для його випалу. Пристрасть до винахідництва стала відмітною ознакою західного суспільства. Уже в XVII столітті К. Дреббель зробив перший підводний човен і демонстрував її занурення й підйом на ріці Темза. Ще в XVI сторіччі Леонардо да Вінчі запропонував проекти гусеничного транспорту, прокатних станів, рухливих землерийних машин, намагався реалізувати проекти літальних апаратів; усілякі зубчасті передачі, спіральні кулачні приводи, маятникові механізми стали використовуватися завдяки його винахідницькому таланту. Дж. Кардано винайшов механізм, що перетворить один вид руху в інший, що одержав назву по його ім'ю.
Тоді ж стали створюватися перші навчальні заклади, де готовили інженерів, учених-практиків. Одним з таких став Грешем-Коледж, відкритий в 1579 році за заповітом Т. Грешема, фінансиста, засновника Лондонської біржі. В 1576 році Тихо Бразі відкрив Ураниборг на острові Вен у Зундском протоці, де була влаштована обсерваторія. Це був перший науково-дослідний інститут у Європі. Стали виникати перші суспільства вчених. Слідом за Платоновской академією у Флоренції кінця XV столітті оформлялися академії в інших містах Італії. Самими знаменитими стали Accademia dei Lincei (Академія «рисей») у Римі, заснована в 1600 році, Accademia del cimento (Академія досвідів) у Флоренції, відкрита в 1651 році. В 1662 році було утворено Лондонське королівське суспільство, а в 1666 році стала діяти Французька королівська академія наук. Наука ставала діючою силою, що визначає суспільний розвиток.