Кобзарем ми називаэмо Т. Г. Шевченка, бо кожний свiй вiрш i поему,вiн присвячував украi'нському народу.З любов'ю i нiжнiстю вiн оспiвував матiр i пророкував свiтле майбутнэ нашiй Украi'нi:
I на оновленiй землi,
Врага не буде,супостата,
А буде син,i буде мати
I будуть люди,на землi.
Ось тому "Кобзар" нашого Тараса став важливою книгою для багатьох украi'нцiв,а його вiршiвишитi на рушниках.
Я часто перечитую твори палкого поета-патрiота...
Найбiльше з його творiв ,менi подобаэться вiрш (на вибiр)Реве та стогне Днiпр широкий.Це спогади ,що грiли серце крiпака.Якi прекраснi кольори зображуэ Т. Григорович,коли говорить про рiднiмiсця.
В цьому вiршi купа захоплюючих емоцiй!