Осно́вні оксиди — це оксиди, яким відповідають основи. Осно́вними оксидами є, наприклад, Na2O, K2O, CaO, MgO. Деякі оксиди легко взаємодіють з водою з утворенням відповідних основ:
{\displaystyle \mathrm {CaO+H_{2}O\longrightarrow Ca(OH)_{2}} } \mathrm{CaO + H_2O\longrightarrow Ca(OH)_2}
{\displaystyle \mathrm {K_{2}O+H_{2}O\longrightarrow 2KOH} } \mathrm{K_2O + H_2O\longrightarrow 2KOH}
Деякі оксиди, наприклад, Ag2O, з водою не взаємодіють, однак нейтралізують кислоти і тому вважаються осно́вними:
{\displaystyle \mathrm {Ag_{2}O+2HCl\longrightarrow 2AgCl+H_{2}O} } \mathrm{Ag_2O + 2HCl \longrightarrow 2AgCl + H_2O}
Характерною хімічною властивістю осно́вних оксидів є їхня взаємодія з кислотами. При цьому, як правило, утворюються сіль і вода:
{\displaystyle \mathrm {MgO+2HCl\longrightarrow MgCl_{2}+H_{2}O} } \mathrm{MgO + 2HCl\longrightarrow MgCl_2 + H_2O}
При взаємодії з кислотними і амфотерними оксидами вони утворюють солі, а між собою не взаємодіють. Наприклад:
{\displaystyle \mathrm {CaO+CO_{2}\longrightarrow CaCO_{3}} } \mathrm{CaO + CO_2\longrightarrow CaCO_3}
{\displaystyle \mathrm {Na_{2}O+ZnO\longrightarrow Na_{2}ZnO_{2}} } \mathrm{Na_2O + ZnO\longrightarrow Na_2ZnO_2}
В осно́вних оксидах метали проявляють низьку валентність (не більше +3). Більшість осно́вних оксидів з водою безпосередньо не взаємодіють, за виключенням лужних та лужноземельних металів. Всім осно́вним оксидам віповідають гідроксиди, які проявлять осно́вні властивості.